Я - вчитель... Два чарівних слова, які змушують зазирнути у власне серце, в свої думки, подумати про себе.

Чи вистачить сил мені йти в ногу з часом, бути цікавою, різною, новою? Усі ці роки я ні на хвилину не забувала народну мудрість і намагалася слідувати їй: виховувати «крилатого» може тільки «крилатий» педагог, виховувати щасливого може тільки щаслива, а сучасного - тільки сучасна людина»

Учитель - це стан душі. Це спосіб життя.

 Я - вчитель початкових класів. А початкова школа - це перша і, мабуть, найголовніша сходинка в новому житті маленької людини. Це своєрідний трамплін, який дає дитині старт у «доросле життя». Адже від того, наскільки цей старт буде успішним, буде залежати і подальше навчання маленької людини. Тому мені, як нікому іншому, необхідно намагатися запалити в душі маленької людини той вогник, який згодом перетвориться в палаюче багаття вивчення і пізнання навколишнього світу, стане його дороговказною зіркою. Робота вчителя  - це наче нотний зошит, де кожна нота це  -твоє звучання.

ДОцільно добираю я завдання.

РЕтельно виміряю кожен крок.

МІсток до серця учнів прокладаю.

ФАльш не проникне в клас на мій урок.

СОлодкою зроблю я мить пізнання.

ЛЯгають в серце істинні слова.

І СІю- засіваю рясно ниву, душі учительської меж нема.